Від вечора аж до ранку вулицями, в різних храмах, а навіть і домах проходила група молоді Екстремальною Дорогою Світла.

Це пасхальне Богослужіння зазвичай відбувається у храмі, а тепер учасники майже тринадцять годин мандрували. Тому ця Дорога Світла мала право називатись «екстремальною».

Ми пережили чотирнадцять стацій, званих «зустрічами», на тему подій від воскресіння Христа. Католицька Парафія св. Йоана Павла ІІ організувала маршрут, який мав допомогти зустрітись з Воскреслим Господом. Початком, як завжди, була Служба в каплиці УКУ (Хуторівка, 35-а). В малих групах відвідали сім’ї, в яких почули про покликання до подружжя і про його християнське переживання. В Церкві св. Володимира і Ольги спільнота «Благословення» і її гурт «Сінай», а також група «Lux mundi» з парафії св. Йоана Павла ІІ провели нічне прославлення. Відвідали також монастир сестер василіанок (о 2-й ночі), де була адорація і зустріч з сестрами.

Стаціями, при яких читали роздуми, були символічні місця, як-от синагога, слідчий ізолятор, опера, церква св. Анни. Завершили все в храмі св. Антонія.

Малі групи молоді з лампадками в руках привертали увагу нічних львів’ян. На одній із заправок працівники попросили, щоб і їм прочитали роздуми і спільно помолились.

Наступна подібна подія «Нічне відкривання духовних скарбів Львова» відбудеться 19-20 травня.

ДОРОГА СВІТЛА

Зустріч 1

Ісус вокрес із мертвих

– Вітай, воскреслий Ісусе! Бо Ти своєю смертю і воскресінням відкупив світ!

Кожен з нас напевно задавав собі питання: «А що буде вкінці?» Невже ми помремо, і на цьому закінчиться наше існування? Якщо так, то ніщо не має сенсу. Не має сенсу моя праця, діяльність, навіть народження і виховання дітей, якщо все закінчиться смертю, як повним знищенням мене. Один чоловік сказав своєму другові, який розповідав йому про Бога і Біблію: «Це все цікаве, але моя мама була хвора і померла. Де вона є? Чи її побачу? Невже хтось вернувся з цвинтаря, з того світу? Звідки маю знати, що вона воскресла, що є життя інше, після смерті?» А той сказав: «Відповідь є! Ісус Христос, який був мертвий, встав з гробу, живе і показує, що життя є й надалі. В воскреслому Ісусі є життя на віки!»

Як часто кожен із нас живе тільки теперішнім моментом, підпадає під вплив обставин і буденної метушні? Заклопотані нею, ми зовсім не думаємо про той час, коли будемо стояти перед Христом. Може, варто частіше думати про те, що насправді важливо?

Зустріч 2

Учні прибувають до пустого гробу

У важкі моменти нашого життя ми можемо зберігати надію або впасти у розпач. Думаю, у тебе в житті також був момент, коли ти розчаровувався, коли здавалося, що виходу немає. Коли помирала надія. Здається, що тоді помирає частинка тебе, бо помирають твої очікування, сподівання, прогнози, переконання. Бувають миті, коли можеш почуватися зрадженим. Де ж шукати надію?

Петро і Йоан знаходять знаки надії (плащаницю) у гробі. Вони бачать лежачу плащаницю і набувають віри, знаходять доказ. Доказ який показує, що це не кінець, а початок. Доказ воскресіння Христа. Чому плащаниця для них була доказом воскресіння? Тому що, якби тіло було викрадене, то плащаниця лежала б розгорнута, зі слідами витягнення тіла, яке було приліплене до неї олійками і маслом. Але тіло проникло через полотно, значить, що є вже тілом воскреслого, тілом преображеним.

Буває, що ще за життя ти сам знаходишся у гробі – депресії, знеохоченні, втративши бажання робити що-небудь. Але Бог дає тобі надію навіть в середині гробу. Покладись на Христа, і Він переобразить твій внутрішній стан, воскресить твою надію і покаже вихід.

Зустріч 3

Воскреслий з’являється Марії Магдалині

Серед людей побутує думка, що віруюча людина не падає. Здається, що ці віруючі люди такими народжуються: просто правильними, які постійно переборюють усі спокуси і є надзвичайно тренованими. І вже тоді, коли є майже ідеальні, надзвичайно правильні, з великою силою волі і великим списком добрих діл вони стають уже християнами, віруючими. А інші, «прості смертні», не можуть такими називатися, бо не досягнули такого рівня. І до них Бог не приходить, не допомагає їм. Цікаво, до яких належу я?

Колись Марія Магдалина була в полоні сімох демонів. Але Ісус прийшов саме до неї, поспішив на допомогу їй, щоб від усіх тих демонів звільнити її. Тому Ісус, як воскреслий, з’являється їй першій. Людина є тим, ким є сьогодні, а не тим, ким була вчора. Через цей уривок Господь нам показує, що ніхто не падає так низько, щоб не міг піднятись.

Ісус побачив в Марії Магдалині добро, і тим самим допоміг. Для себе можна зробити висновок: поки не побачу в іншій людині добра, не зможу їй допомогти. Адже в кожному є щось дорогоцінне, чим наділив її Господь.

Зустріч 4

Воскреслий в дорозі до Еммауса

Треба було втішити учнів. Вони були прибитими, пригнобленими, бо сподівались іншого продовження подій, хотіли бачити іншу історію. Не сприймали того, що відбувалось. Саме тоді з’являється їм Ісус. В часі їхнього найбільшого розчарування, щоб втішити і принести нову надію.

Немає нічого гіршого за смуток і печаль. Це гірше від усіх гріхів. Не годиться падати духом ні через успіх і маєток, ані через падіння чи нестаток. Як можна падати духом через успіх? Дуже просто! Маючи успіх, маємо також багато турбот через нього. Маючи маєтки, маємо також багато клопоту по догляду і збереженні їх. Маючи багато грошей, мусимо турбуватися, щоб вони не пропали, щоб їх не вкрали, щоб їх примножити і вдало вкласти у якусь справу. Маючи нестаток, також турбуємося, де взяти ці засоби для повноцінного життя. Тоді, і також в час великих випробувань, маємо пам’ятати, що саме для них ми є приготовлені. Бо Ісус зустрічається зі мною саме в такій ситуації.

Зустріч 5

Воскреслий розпізнаний при ламанні Хліба

Коли з’явився Ісус учням по дорозі, то не впізнали Його. Але коли сів з ними за стіл, і поблагословив та поламав хліб і роздав, щоб ті їли, тоді відкрилися очі їм, і пізнали Христа. Але Він став для них невидимий.

Кожен раз, коли приймаємо Євхаристію, то знаємо – це Ісус. Він виявляє себе щоразу у вигляді хліба та вина. Але не приходячи на цю трапезу до Нього, не зможемо пізнати Христа. Можемо чути про Нього, розуміти те, що Він каже, але не пізнати Його.

Християнам в Бититі (північна Африка, ІІІ століття) після довгого ув’язнення сказали: ви є вільні, можете вірити в що хочете, тільки не дозволено вам збиратись на ваших Богослужіннях. Ті відказали: «Ми не можемо жити без Євхаристії».

А чи я дійшов до такого рівня голоду, що не можу жити без Євхаристії? Чи насправді прагну пізнати Христа? Якщо так, тоді чому так рідко ходжу до Нього на трапезу, в якій Він себе являє нам?

Зустріч 6

Воскреслий з’являється учням у горниці

Учні зібралися разом. Вже відчували, що не можна бути учнем Ісуса в самоті, тільки разом. Але все ж, чому зібралися разом? Чи не тому, щоб поділитися один з одним цією звісткою, щоб донести цю новину, і разом засмакувати, розділити цю радість. Щоб відсвяткувати перемогу. Коли учні зібралися разом, щоб говорити про воскреслого Христа, тоді і сам Христос з’являється їм. Тут особливо пригадуються слова, які сказав Ісус: «Де двоє чи троє зберуться в моє ім’я, там я буду». Господь виконав свою обіцянку в прямому сенсі. Показав свою реальну фізичну присутність. Наділив учнів Святим Духом, даючи їм велику владу, підготовляючи їх до проповідування Євангелії. Бо пророками було написано: «Уражу я пастиря, і розпорошаться вівці». Але пастир ожив, воскрес, об’явився вівцям, і ті знову згуртувалися, щоб іти слідом.

Такими нас сотворив Бог, що спасаємось разом, у спільноті, в єдності з Христом і іншими учнями. Маю бути в спільноті Церкви, де розпізнаю лиця, які мене знають і підтримають, коли буде важко. І ця Церква – це тіло Воскреслого Ісуса. Бо якщо буду сам, то легко мені зламатися і зійти зі шляху.

Так як тонку нитку візьмемо в руки і без особливих зусиль розірвемо, так і ми в самотності легко впадемо під навіть незначними труднощами. Але коли ниток буде багато, навіть тонких і слабких, то уже не розірвемо їх, навіть дуже намагаючись.

Зустріч 7

Воскреслий передає владу відпускати гріхи

Ісус передає владу учням відпускати гріхи. Для чого? Хіба не можна було автоматично простити усі гріхи через жертву Христа? Думаю, що Бог хотів нашого покаяння. Хотів, щоб ми не носилися занадто гордо, а навпаки, упокорювалися, сповідуючи гріхи іншим. Маємо зробити акт покаяння і упокорення, щоб отримати прощення гріхів. Тим і виявляє себе Воскреслий Ісус в особі, яка наділена, щоб відпускати нам гріхи. Ісус передав цей дар своїм учням, тобто усій Церкві. Маємо визначеного священика до здійснення прощення, і він також представляє всю спільноту Церкви, котра прощає гріхи. Це суть обряду покаяння (сповіді). Ми, як спільнота, приймаємо грішника, що кається, і радіємо кожним, хто прагне навернутися.

Зустріч 8

Воскреслий скріплює віру Томи

Тома, який не був разом з учнями, не вірив тому, що вони казали. Але він хотів побачити Христа. Саме тому Тома пристав до інших учнів, і молився разом з ними. І через вісім днів, за спільною молитвою Ісус явився їм знову, і дав можливість Томі побачити і доторкнутися до Себе, і повірити. Бачимо, як важливо є шукати Бога, навіть коли тобі важко повірити, навіть в складних ситуаціях.

Це навіть добре, що маю сумніви, що втрачаю віру, що не хочеться молитись, бо тоді мушу сильно шукати віри, шукати зустрічі з Богом. Віра неусвідомлена, без криз, насправді є слабка, можна сказати, що її взагалі немає. Це як з малою дитиною. Для того, щоб навчити її ходити самостійно, ми мусимо відійти від неї на крок, щоб вона, дивлячись на нас, що ми є попереду, і кличемо її, сама його зробила. Звичайно, в той момент дитині є дуже страшно і вона відчуває небезпеку. Але це єдиний шлях, щоб навчити її ходити. Так само, і для того, щоб ми зростали у вірі, Бог мусить зробити крок назад, щоб ми перестали Його відчувати так сильно, як раніше. Бо саме тоді, у прагненні знову віднайти Його, ми робимо крок до Бога. І тоді ми зростаємо.

Маємо прагнути шукати Бога. Людина повинна звикнути говорити: «Я не впевнена». Св. Філіп Нері молився: «Боже, не довіряй мені, Філіпу». Вірний і добрий є тільки Бог.

Я можу навіть кричати, сваритися з Богом, виражати свої сумніви, щоб дійти, як Тома, до визнання: «Господь мій і Бог мій!»

Не важливо, в якому становищі я перебуваю сьогодні, але куди іду. Іду до віри!

Тома дійшов з посланням Євангелія найдалі з усіх апостолів (до Індії) і закладена ним там спільнота Церкви живе до сьогодні, і є сильною і місійною. Добрий невірний Тома.

Зустріч 9

Воскреслий зустрічає учнів над озером Галілейським

Петро сказав: «Іду ловити рибу». Інші: «І ми ідемо з тобою».

Усі повернулися до попереднього способу життя. Є перший розквіт ревності віри. Євангелізація, молитви, служби, бажання ділитися вірою з іншими. Але приходить криза, знеохочення. В чомусь зневірився, з кимось посварився… скуштував нерівності, несправедливого ставлення, нерозуміння рідних і друзів. Зіткнувся в сотий раз з труднощами. Ніхто не хвалить, можливо, поки не бачиш навіть плодів своєї праці, але, як і раніше, мусиш докладати багато зусиль, йти на великі жертви. З часом твій запал зникає, а проблеми залишаються завжди перед тобою. Тоді так хочеться повернутися до попереднього життя, до своєї праці, до того, чим займався раніше. Доволі часто в моєму житті приходили такі спокуси, особливо, коли з’являлися проблеми. Але тут, всередині моєї кризи, приходить воскреслий Ісус, і так, як для Петра, Йоана і Якова, повторює історію першого покликання. Заново організовує чудову ловитву. Все від початку. Інакше і сильніше призиває. Це нам може здаватися, що усе втрачено, але для Бога не має втраченої позиції. Він каже, що ніщо не здатне відділити нас від Його любові. Тобто, не можемо так далеко піти, щоб Бог не дістав до нас. Куди б ми не втекли, завжди будемо чути Його голос, як він кличе нас. І завжди будемо потребувати Його. Тому, залишаючи дорогу, вказану Богом, людина шкодить собі самій.

Зустріч 10

Воскреслий доручає Петру свою Церкву

Доручивши Петрові свою церкву, Ісус сказав до нього тричі: «Паси віці мої». Коли Господь говорить про щось тричі, це означає, що ці слова є дуже важливі. Що ж вони мають означати для мене? Думаю, що Господь хотів показати мені Нового пастиря, якого він залишив по Собі. Це не означає, що Ісуса не стало. Це означає тільки те, що Він захотів залишити мені пастиря у фізичній присутності. Ісус захотів бути присутнім для мене в іншій людині. Бути настільки реальним для мене. Але для чого мені і іншим вірним присутність реального пастиря? Мабуть, для того, щоб ми залишалися спільнотою. Бо щоб спільнота не розпорошилася, потрібен пастир.

Для збереження Єдності Церкви наші предки ризикували багато, аж до смерті. Катакомбні служби в приватних домах за закритими заслонами, тихі молитви, довгі доїзди… Все для збереження єдності з наступником Петра. Такою важливою є слухняність і єдність у Церкві, бо так захотів Бог. Де є єдність, там є любов і доброта. В єдності є суть святості. А зло навпаки примушує людей віддалятися один від одного, щоб легше було спокусити.

Зустріч 11

Воскреслий посилає учнів з місією

Ісус посилає учнів проповідувати Євангелію по всьому світу. Протягом того часу, що був з ними, навчав їх, а коли пішов на небо, то дав їм Духа Святого, Утішителя, і посилає їх проповідувати. Хоч учні і багато знали, але без Духа Святого не могли проповідувати, бо не розуміли того, що знали. І коли уже Ісус довершив формування учнів Своїх, то відкрив їм їхню місію. А місія одна – проповідувати Євангеліє.

Якщо ти питаєш себе: «Для чого живу? Що Бог хоче, щоб я робив?», то отримуєш відповідь. Бог хоче, щоб ти проповідував Євангеліє. Хоче, щоб спаслись також і брати та сестри твої. Чи готовий ти бути інструментом у Божих руках? Чи прагнеш цього?

Євангелізація не є одним із завдань Церкви. Навіть не є важливим завданням. Не є також найважливішою ціллю церкви… А чим? Євангелізація є єдиною метою Церкви Христової! Як сказав блаженний Папа Павло VI: «Це завдання стосується всіх охрещених. Роби добрі діла, поки маєш час для цього».

Зустріч 12

Воскреслий возноситься на Небо

І настає, здається, сумний момент, коли Ісус залишає учнів, і возноситься на небо. Чому не залишиться з ними? Але Бог не пішов від учнів. Від учнів пішов тільки Бог в особі Ісуса, але прийшов Бог в особі Духа Святого. Тепер кожен учень носить в собі Бога, носить в собі Його силу, і Його силою також і робить чуда та зцілює хворих. А найголовніше, тепер кожна людина в різних куточках світу може також отримати Бога Духа.

Але що це означає для мене, і як можу застосувати ці слова в житті? Ісус вознісся на небо… Що я відчуваю, коли дивлюсь на небо? А що відчували апостоли? Може, вони все ще шукали Його там, може чекали, що Він прийде, ще хоч раз… Може, дивилися на небо з надією… Читаємо у Святому Письмі, що коли вони шукали Ісуса, дивлячись у небо, то ангели їм сказали: «Ви дивитесь у Небо, звідки Ісус повернеться знову». Тоді апостоли пішли і «проголошували Євангелію усюди». Чому вони не залишилися чекати приходу Христа з неба знову, як сказали їм ангели? Може, вони зрозуміли щось таке, чого не зрозумів ти чи я? Роздумуючи над цим уривком, наштовхуємось на наступне питання: «А коли Христос приходить з Неба? Може, тоді, коли ділюсь Євангелією з іншими?».

Зустріч 13

Учні з Марією очікують на Духа Святого

Учні та Марія, що очікували на Святого Духа, перебували в молитві. Це дуже важливо! Ти можеш багато служити, робити багато добрих справ, догоджати усім, але не приділяти часу на особисте спілкування з Богом. Але якщо не будемо перебувати з ним, не будемо черпати від нього силу і життя, то будемо виснажуватись, вигоряти. І врешті прийде час, коли ми потухнемо, постаріємо душею, навіть маючи за плечима цілий довжелезний список добрих справ і служінь.

Старим є той, котрий на ніщо не чекає, не сподівається нічого, не дивується нічому, і не має ніякої ініціативи. Забороняється бути старим. Людина зобов’язана відновлюватись і починати все заново. Марія і учні очікували на Духа Святого, і тому були повні сили і молодості. Перед тим, як бути посланими на євангелізацію світу, вони перебували на молитві, черпали силу і мудрість. Адже неможливо поділитися з іншими тим, чого в тебе самого немає. Тому спочатку треба дбати про власну досконалість, а потім – інших.

Зустріч 14

Воскреслий посилає учням Духа Святого

«З’явились язики, мов вогонь, і осіли на кожному з них». Чому «язики вогню»? Коли Бог дав Декалог, написав на камені заповіді. Єврейське письмо названо «язиками вогню» через вигляд. Тепер Бог вписує на серцях людей свій Закон. Вписуючи Закон у серця, дає можливість його виконання. Вже не на камені, але на людині є вписаний Закон, якого сам Дух Святий виконує. Тому Духом Святим зможеш дотримуватись заповідей, прощати, любити, перебувати у вірності.

Тому просімо Духа Святого у Господа, перебуваючи на молитві, щоб бути нам досконалими та бездоганними, як заповів нам Бог.

Сподобалось? Перешли друзям в соціальних мережах:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • Яндекс.Закладки
  • Одноклассники
  • Blogger
  • RSS
Categories: Новини

Leave a Reply


*